Forward P3

Новий крок
у розвитку мистецтва
Західнолемківського краю

Лемківщина має свою славну історію. Тисячу років тому (992--993) край цей увійшов до складу Київської Русі -- батьківщини наших предків. Від тоді в далеких горах став помітним розвиток науки, культури, мистецтва. Саме тут народилися і творили тепер уже нам невідомі автори шедеврів церковного живопису з Ванівки, Дальови, Тилича... Тут переписувалися давні церковнослов'янські книги. Тут росли славні борці за народне визволення Андрій Савка, Василь Баюс. Тут творили Іван Прислопський, Володимир Хиляк, Богдан-Ігор Антонич, Григорій Гануляк.
Природа Лемківщини надихала талантом малярів Никифора Дровняка, Івана Русенка, скульпторів Івана Кавку, Михайла Орисика, Олексу Стецяка. З традиціями рідного краю пов'язана творчість сучасних українських митців Василя Одрехівського, братів Мирона і Юрія Амбіцьких, Івана Мердака, Андрія Сухорського. Любов до рідної Лемківщини, немов джерельце з життєдайною кришталево чистою водою, дає енергію, творчу наснагу лемкові, якого доля закинула в далеку Каліфорнію (США) Василеві Мадзеляну. Нажаль, в Україні творчість нашого земляка була невідомою. Тепер ми знаємо з чиєї вини це сталося.
Творчість земляка і мені донедавна не була знана, хоч, щоправда, з його братом Семеном познайомився в кінці 80-х в Польщі на лемківському фольклорно-етнографічному фестивалі "Ватра". Перебуваючи навесні 1992 р. в США, мав нагоду зустрітися з вихідцями Лемківщини, які проживають у м. Ватервлiет, Н. Й. Серед них був і мій давній знайомий Семен Мадзелян.Тоді він розповів про брата, вельми здібного мітця, а також подарував для нашого лемківського музею у Львові кілька братових гравюр на лемківську тематику.╚Я скажу братові, і він вам відішле більше тридцяти...╩ -- додав.
Справді, через кілька тижнів надійшла посилка. Тридцять три чудові гравюри розповідають про історію, побут, культуру лемків. Виникла ідея видати в Україні альбом мистецьких творів нашого земляка. Саме тут, у Львові, де проживає велика група лемків.
Братам Василеві і Семену Мадзелянам ідея ця сподобалась. Василь надіслав альбом фотографій своїх творів, Семен -- пояснювальні тексти до тридцяти трьох братових гравюр на лемківську тематику. У листі Василь написав: ╚...Коли я жив молодим хлопцем на Лемківщині, зацікавився походженням земляків. Нажаль, я нічого не зміг знайти з історії нашого лемківського племені. Традиційні розповіді старших людей села зводилися до того, що ми є русини-лемки. Декотрі з людей інтерпретували поняття ╚русин╩ як╚росіянин╩ (москаль), інші -- як українець. Серед тих╚"інших"╩ був мій сільський учитель Михайло Гуцалюк (батько знаного митця Любослава Гуцалюка), який утвердив в мені, що я є русин-українець. Мій батько (перебував під впливом старорусинів -- І. К.) навіть не захотів записати мене в українську бурсу в Новому Санчі і казав, що не бажає, щоби йому я ╚за пецом Україну будував╩. А я все-таки опинився в згаданій бурсі, а згодом переїхав до Тернополя на Поділлі. Хоч навчався я в польській гімназії, вже на той час був переконаним українцем. Про історію лемків згодом, вже у США, довідався з "Ілюстрованої історії Лемківщини" Юліана Тарновича і останньо Ваших статей.
Коли малим хлопцем заходив до церкви, то в першу чергу захоплювався іконостасом, де все було гарно змальоване, глибокозмістовне. Потім я задумав відтворити у гравюрах історію і культуру лемків і назвав цикл праць "Лемківський іконостас". Закінчив опрацювання колекції в 1992 р., присвятивши її тисячоліттю приєднання Лемківщини князем Володимиром до Русі-України у 992 р.
Тому що я прожив на Лемківщині біля 12 років,то джерелом моїх дальших знань про рідний край став мій брат Семен, який своїм описом доповнив зміст дереворізів. Завершивши цикл, я подумав, що добре би видати альбом гравюр разом з поясненнями брата як родинну пам'ятку... Ми це робимо не з особистих корисних мотивів, а хочемо в якійсь мірі допомогти нашим землякам краще пізнати себе і повернути на правдиву дорогу тих, що нас ділять і тих, що "замулюють"╩ нашу правдиву історичну дійсність... *

* З листа В. Мадзеляна від 1 лютого 1993 р.

Василь Мадзелян народився 22 червня 1917 р. у Монессен, Пенсильванія, США. Коли йому минуло три роки його родина повернулася на Лемківщину в село Більцареву (Бінчарову), що у Новосанчівському воєводстві в Польщі. Там закінчив сільську школу і став учнем гімназії в Новому Санчі, а через три роки перевівся до гімназії імені Ю. Словацького в Тернополі. Після матури у 1937 р. повернувся на Лемківщину, але вже наступного року виїхав до Пенсильванії. Пробувши 20 років у війську, у 1961 р. вийшов на пенсію в чині майора американської армії. Під час військової служби закінчив Mериляндський університет, отримавши диплом бакалавра. Студії продовжував у м. Сакраменто, Каліфорнія, здобувши у 1964 р. диплом магістра мистецтва та свідоцтво на право вчителювання. У 1964 -- 1979 рр. викладав у середній школі рисунок, малювання: живопис (олія, акварель), графіку (гравюра, літографія, дереворит, лінорит), кераміку, скульптуру і фотографію. Як бачимо, профіль творчості різнобічний, багатогранний. З 1979 р. живе і працює в Каліфорнії.

Мистецтвом В. Мадзелян цікавився усе своє свідоме життя. Спочатку малював вуглем вершників-козаків на стінах кухні в батьківській хаті, за що йому нерідко дорікала (звісно, без злості) мати. Все ж найбільш продуктивними роками у мистецтві були роки навчання в університеті та вчителювання.

Був учасником численних персональних і колективних виставок, більшість яких була влаштована в Північній Каліфорнії. За великі творчі здобутки неодноразово нагороджувався дипломами, пам'ятними сувенірами. Про його "твори" -друкувалися схвальні рецензії. Василь Мадзелян бере активну участь угромадському житті, є членом кількох культурно-мистецьких організацій, виступає з лекціями на мистецькі теми, часто обирається членом мистецьких жюрі, постійно шукає нових форм у творчості, є справжнім новатором на художній ниві. Працює одночасно в різних жанрах. Вважає доцільним, щоб в його творах не ламалися основні закони мистецтва, правила композиції, технічні вимоги. Понад усе намагається аби його твори виростали з його власних емоцій, індивідуальних особливостей, настрою.

В. Мадзелян -- тонкий живописець. Він майстер краєвиду, багатого колоритом, вишуканістю форм, філігранністю деталей. Пейзажі "Вільхи", "Руська ріка коло Донкин Мил", "Вечірній пейзаж" та інші нагадують краєвиди Лемківщини. Ряд полотен своєрідною яскравою гамою, формами чимось наближені до творів східних майстрів, зокрема Японії та Китаю. Прекрасно втілений задум у картинах ╚"Спокій побережжя Сономи", "Каліфорнійське побережжя", в яких добре відчутні краса природи, простір. Сповнена ліризмом і теплом робота "Лемківський бача", місце якої в одному ряду з шедеврами всеслов'янського образотворчого мистецтва.

Цікаві керамічні кубки, вази, горщики, розписані встилі давньогрецької кераміки. Деякі вироби прикрашені українським геометричним орнаментом та іншими декоративними мотивами. І в цій галузі проявляє себе В. Мадзелян майстром найвищого класу.

Оригінальні витвори митця у малій скульптурі, в основному вони представляють тваринний світ. Треба зазначити, що окремі композиції створені під впливам лемківських традицій круглого різьблення -- це "Бізон" (камінь), "Бізон" (бронза), "Ведмежатко" (дерево).

Василь Мадзелян -- неперевершений майстер графіки. Якщо у живописі велику увагу він приділяє деталям, що робить образ привабливішим і реалістичнішим, то у графіці уникає нагромадження деталей. Тут він йде шляхом вдалого узагальнення, виділяючи найголовніше, надає персонажам необхідної життєвості, динамічності, психологічної правдивості і виразності.

Серед графічних творів нелемківської тематики,які не увійшли до альбому, варто згадати глибоко-психологічний образ зажуреного чоловіка "...і що тепер?", образ хитрого "Сільського філософа", повні тонкої делікатності і динамічності "Птиці, квіти і бджоли", "Конячі пустощі" та ін.

До альбому включено цикл гравюр з лемківської тематики. Усі вони (33 роботи) поділяються на чотири тематичні розділи: 11 -- історія лемків, 8 -- господарські роботи, 4 -- народні промисли, 10 -- побут. Історичний розділ відкриває гравюра під символічною назвою "Прапрадідо". На фоні гір, лісів гордо стоїть струнка, поважна і непохитна постать предка в традиційній чугані, в образі вдало уособлена впевненість господаря гір в тому, що він з незапам'ятних часів є справжнім володарем народного багатства, автохтоном краю. Його очі світяться відвагою, справедливістю, гідністю. Він ніби просить прийдешні покоління: "Стійте непохитно в обороні наших рідних гір, не віддавайте їх у руки неприятеля". Вдало передає дух давньої історії Карпат гравюра "Святі Кирило і Мефодій". Перші християнські вчителі, які ще у ІХ ст. принесли нам слов'янську азбуку, християнську релігію східного грецького обряду, наділяють благословенством лемківську родину. В цьому творі підкреслено щиру повагу мешканців західних Карпат до історії, релігії, науки.

На іншій гравюрі відтворена історична подія в Карпатах часів Київської Русі, коли державний кордон проходив по річці Попрад. Назва твору "Ту Попрад, а далі то юж ляхи", на якому пастух, показуючи на захід, пояснює щось княжим воїнам. У гравюрі, очевидно йдеться про похід київського князя Володимира у 992 р. в західні Карпати і приєднання земель теперішньої Лемківщини до Київської Русі. Перебування в складі Русі позначилося економічним розквітом гірського краю, швидким розвитком освіти, культури, мистецтва, науки. Три з половиною століття перебували західні Карпати у складі Русі. Але у 1340 р. нагрянуло горе. Землі ці загарбала Угорщина (південні схили) і Польща північні схили західних Карпат. Цій темі происвячена робота "Лядська навала 1340".Суворі воїни Речі Посполитої неприязні до мешканців західних Карпат. Повсюдно заведено панщину і селяни несуть тяжкий хрест з того часу. Доведені до відчаю люди почали підніматися на визвольну боротьбу, котру очолили народні месники-збійники, організовуючи в тяжкодоступних місцях загони, дружини. У роботі "Танець збійників біля собітки" автор вдало вловив характери народних визволителів. Особливого розмаху набрала боротьба під час визвольної війни українського народу 1648--1654 рр. Гравюра "З Богданом на ляхи" створена на підставі історичних фактів і свідчить про віковічну єдність лемків з усім українським народом. У 1651 р. лемківські селяни начолі зі збійницьким отаманом Андрієм Совкою підняли повстання на допомогу Б. Хмельницькому.

Історичного 1848 р. панщина була скасована. Ця подія змальована у гравюрі "Хрест подяки з нагоди скасування панщини". Однак, подія ця не принесла селянам волі і полегшення, чого вони сподівалися. Вчорашні кріпаки не мали змоги викупити грунту і змушені були покидати рідні гори та подаватися назаробітки за океан. Про еміграцію розповідає гравюра з гумористичною назвою "За вельку млаку". Лемко з жінкою стоять на палубі пароплава і з жалем вдивляються в недосяжну далечину - у бік рідного краю.

Гравюра "Талергоф" розповідає про трагедію, яку пережили лемки під час Першої світової війни, коли австрійські жандарми взяли до талергофського концтабору понад три тисячі лемківських селян та інтелігенції. Понад 150 в'язнів загинуло.

Сповнені душевним болем дві наступні роботи, у яких відтворені події перших років після Другої світової війни. Це "Акція ╚Вісла" 1947 року╩ і "Явожно". На першій зображена група лемків, які гнані солдатами та поліцією, прямують у невідоме завтра. Понад сто тисяч українців (лемків) західних Карпат польські власті насильно депортували на північно-західні землі для швидкого і повного їх винародовлення. Непокірних жорстоко карали у концтаборі "Явожно". На гравюрі -- за колючими дротами підвішений до стовпа вмирає один з наших земляків.

Окремі гравюри присвячені сільськогосподарським роботам на Лемківщині в різні пори року. Хочеться відзначити, насамперед, велику етнографічну вартість творів. Автор дуже добре орієнтується в особливостях сільськогосподарської техніки, засобів транспорту лемків. На гравюрі "Зима в Карпатах" зображений лемко-газда з хлопцем (мабуть, сином), що вивозять з лісу дерев'яну колоду. Автор правдиво зобразив ті характерні елементи, які відрізняють традиції лемків від традицій їх сусідів у ділянці транспорту, упряжіна коней, народного одягу.

На гравюрі "Весна" господар з сином орють ниву. Плуг тягнуть воли, запряжені у ярмо. Вдало показана форма комбінованого (залізо, дерево) саморобного плуга, колішні. Гравюра "Няньо косить" оспівує літо на Лемківщині -- сінокоси, жнива. Автор достовірно відтворив форму знарядь кошення трави, зернових. Дуже приємне враження справляє гравюра "Дай Боже". Після виснажливої праці у полі газда споживає обід, що його приготувала газдиня. Тут бачимо і польову колиску і знаряддя праці (граблі, тризубі дерев'яні вила), як також особливості літнього народного одягу газди і газдині. На аркуші "Осінь, осінь вже... "╩ бачимо газду, що зрізає на грядці великі головки капусти, а господиня з сином складають їх на возі.

Домашні жіночі роботи змальовані у "Баба роблять масло", "Мама мелють зерно", "Дівча пере". Дуже тонко вловлена різниця в одязі найстаршої господині, молодиці і дівчини. Повністю відтворений інтер'єр, речі домашньою вжитку. Добре схоплена динамічність традиційних видів ручної жіночої праці.

Декілька гравюр присвячені народним промислам. Аркуш "Каменярі з Бортного" розповідає про народних умільців, які з пісковика виробляли мистецької вартості надгробки, жорняні і млинські камені, точила, навіть плитки для тротуарів. "Дідо роблять гонти" дає уявлення про промисел обробки дерева. Автор вдало змалював давні знаряддя обробки деревини і процес праці. Про народних дротарів розповідає твір "Дротар з Білої Води". Тут задокументований дуже давній промисел лемків кількох найбільш західніх сіл-- дротування розбитого посуду. Гравюра "Мазяр з Лося" розповідає про інше популярне серед лемків заняття. Селяни з Лосього біля Горлиць виробляли з нафтового сирівцю (ропи) мазь для возів і технічних машин. Свою продукцію розвозили на спеціальних возах майже по цілій Європі.

Кілька робіт присвячені побутові лемків, їх щоденному життю. Про родинні звичаї розповідають аркуші "Хрещення дитини", "Весілля", "Со святими упокой... ". Автор вдало підкреслив єдність традиційних звичаїв лемків з подібними звичаями всього українського народу. Незаперечною цінністю творів є детальне відтворення особливостей святкового народного одягу лемків західної частини краю. Про славні лемківські храмові свята (кєрмаші), відпусти розповідає гравюра "На одпуст до Висови". Своєрідні традиційні сценки "Колядування", "Великдень". Вони є органічним доповненням до теми про народну обрядовість, що своїм корінням сягає ще дохристиянських часів.

Завершує серію гравюра "Лемківська ватра". Вжебільше десяти разів збиралися тисячі лемків з усієї планети на фольклорно-етнографічний фестиваль, що організовується лемками в Польщі, спочатку в Бортному, а пізніше в Ждині, біля Горлиць. На аркуші бачимо старосту "Ватри", який запалює вогнище --символ процвітання і згоди. Мною подані занадто короткі пояснення до гравюр Василя Мадзеляна. Справа в тому, що більш детальним доповненням до сказаного є пояснювальні тексти брата митця Семена Мадзеляна.

Іван Красовський.

Index