Easter

ВЕЛИКДЕНЬ

Великдень на Лемківщині майже нічим не вiдрiзнявся від Великодня у решті Галичини, що довгі вiки була єдиною вiд Збруча до Попраду. Адміністраційно аж до 1939 р. належала до Перемиського єпископату, що означало неподілність Львiвської митрополії. Яке значения мала Лемківщина в галицькому церковному житті свідчить i той факт, що митрополитом був лемко Сильвестр Сембратович.
Звичайно Великдень уявляється погожим, веселим, щасливим. Уявляється з теплою весняною росою, першими пiсля зими квітами i чудовою музикою трьох дзвонів, котрi сповiщали світу перемогу життя над смертю.
На жаль, в нашій історії вiдомi Великодні холодні, сумнi,нещасливi, навіть трагічні. Поминаючи ╚конфедератів╩, іншу біду в наших горах, в Першу світову вiйну забрали на фронт не тільки газдів, але i священиків до Талергофу. Забрали з лемкiвських церков дзвони i люди з жалем i в сльозах співали: ╚Христос воскресе iз мертвих...╩ i ділилися свяченим яйцем. Але не втрачали надії після вiйни купити новi дзвони, i купили! В Другу світову вiйну знову заніміли лемкiвськi великодні, знову перетоплено святі дзвони на грiшну i смертельну зброю. І коли цілий християнський світ радувався мирним повоєнним Великодням, лемки страждали вiд терору, про який не чув ніхто у XX ст. Грабовано наш доробок, палено цілі села, стрiляно до лемків як до бездомних псів, мучено їх в Явожно i рiзних тюрмах i гнано як худобу на далеку чужину. Чи може йти мова про веселий Великдень? Лемко, не маючи рідного храму, святив паску в Римо-католицькому костелі але такє свячене ставало кісткою в горлi. А який Великдень у своєму обрядi, коли з вулиці долинає глум з цього найбiльшого свята, в поливаний понеділок на полях гуркочуть трактори, а на третій день свят сам, схиливши голову, йдеш за плугом. Внуки хоч i приїдуть з міста до діда i баби на Великдень, але говорять по-польськи i крашанка для них не така вже й радість. А дідам шкода великоднiх дзвонів, теплих дерев'яних хиж, весняних зелених гiр i змарнованого на чужині життя.

Previous Page. .Next Page

Index