Funeral

"СО СВЯТИМИ УПОКОЙ"╩

Звичайно, молодi, здоровi люди рiдко задумуються про те, що наше життя в кожній хвилині може закінчитися, як лускає дощова булька. Навiщо журитися неминучим, а кінець прийде сам собою по довгих роках життя. Але дiйснiсть жорстокіша: син швидше вмирає вiд батька, а дiд ронить сльози над могилою внука. Так велося вiд вiкiв i буде, доки існує свiт. І нема іншого пояснення крiм немічних людських слiв: ╚Така Божа воля╩. Гарна то прикмета погодитись з долею, якою б вона не була, бо надмiрне оплакування близьких вкорочує наше життя.

На Лемківщині, як i в цілому християнському свiтi, померлим вiддавали належні почесті i ніколи не згадували про них погано, хоча б тi i заслужили на це. Виняток становили самогубці, котрих ховали без християнського обряду за муром цвинтаря. Але такi випадки на Лемківщині буди винятком.

Померлого мили, голили, вбирали в чисту одежу i клали на лаву за стiл, вистелену соломою. З церкви приносили настiльний хрест, два свічники, в яких безперервно горiли свiчки до моменту винесення тiла з хати.

Як людина помирала, то близькі зупиняли стрiлки годинпика, розмовляли пошепки, не виконували жодних важких i польових робiт. Ввечері сходились близькі сусiди, родичі i молились за душу померлого. Зранку на другий день приходив столяр i знімав мiру, щоб зробити вiдповiдну труну. На другий день приходив т. зв. ╚оглядач╩-людина уповноважена урядом, яка могла розпізнати натуральну смерть i вiдрiзнити її вiд летаргічного сну чи випадкової смертi. Без його посвідки не можна було ховати покійника. На другий вечiр приходив дяк або інший читець, який за 4-5 годин читав вголос Псалтир, маючи при цьому лише одну каротку перерву. Зiбрані люди поводилися дуже тихо i уважно слухали не цілком зрозумiлу їм старослов'янську мову.

За всi три дні померлому рано i ввечерi повільно дзвонив дзвін, котрий ніби навiки прощав свого парохiянина. Решта обряду належала до священика, який по панахидi зепечатував могилу. Тiльки запрошені люди йшли до хижi померлого на ╚смутну гостину, де при чарці розважали смуток родини померлого.

Previous Page. .Next Page

Index