Christening

ХРЕСТИНИ

Ой веселi то були лемки як хижа в хижу, село в село, гора в гору сусiдували на своїй вiд вiкiв землi. І на дiти тодi був добрий урожай, так, що 6 - 10 дітей в родині було нормальним явищем. Діти часто хворіли, вмирали, але ніхто не робив з того трагедії. Решта росли як на дрiжджах i врешті-решт знаходили місце під сонцем. Родичi неохоче ділили господарство i звичайно передавали його найстаршому синовi. Іншим дiтям призначався спадок i приставай де хочеш, або мандруй ╚за вельку млаку╩ в пошуках шастя.

Сам обряд св. Тайни Хрещення вiд Попраду по Дон був такий самий. Навiть iмена, що давалися при хрещенні були тi самi, що в Полтаві, Винниці: Сергії i Настi, Кузьми i Мотрi, Василi i Орини, Івана в метрику вписували ╚Іван╩ але кликали вже по-тутешньому ╚Ваньо╩. Можливо хрестини, якi тут називали ╚кстини╩ були де в чому вiдмiнними навiть вiд хрестин в порiвняно близькому Львові, бо лемки були дуже винахiдливi i не подiбнi де в чому до решти українського народу. Саму гостину кстин не було важко приготувати, бо гостi, куми, сусiди, родина напередодні наносили всякого добра, а господарям вистачало зняти шкіру з якогось барана i звичайно, купити пива, вина чи горілки (самогону до Другої світової вiйни тут не знали). Просили i двад'ять пар кумiв, якi несли до церкви крижма-хустини або шматки нового полотна. Хресними батьками були тiльки двоє з найближчої родини.

Часто кстини справляли з музикою, т. зв. грані кстини, i гостi їли, пили i тапцювали до самого ранку. Такi кстини мав i я, а грали на них лемкiвськi цигани аж з Устя Руського, про що розповiдали менi мама i баба Марина. Мої батьки поженилися в емiграцiї в Пенсильванії i по Першій свiтовiй вiйнi привезли з собою двох малих ╚гамериканiв╩. Я народився вже на своїй лемкiвськiй печi i мабуть тому моїм батькам було так весело, шо до моїх кстин доклали ще золотий таляр. Дали мені звичайне лемківське iм'я Симеон, що в нашій говiрцi звучить як Семан. Мої брати - то Василь i Миколай. Звичайнi iмена в лемкiвськiм селi.

Previous Page. .Next Page

Index