Our daily bread

ХЛIБ НАШ ЩОДЕННИЙ

Хтось дуже давно, може перед вiками, сказав велику мудрiсть: як є хлiб i вода, то нема голода. В Карпатах, особливо на Лемкiвщинi, це прислiв'я було вiдоме навiть найменшим дiтям. З iсторiї Лемкiвщини можна про все дiзнатися, але про голод, закрома в XX ст. нiхто не згадуе. Про голодну смерть взнали щойно тi лємки, котрих по Другiй свiтовiй вiйнi переселено з ╚" бiдної "╩ Лемкiвщини на найкращi землi Європи, тобто в Україну. В чому ж причина? Не родючiсть землi робiть добробут людини, а культура iї жителiв i передусiм панiвної системи. Побожний i працьовитий лемко цiле своє єство присвятив рiднiй землi i любив її понад усi iдеї свiту. Тяжко добували лемки хлiб з неурожайної землi, тому мабуть так його обожнювали. Хлiб був святiстю, даром Божим, котрому належить найбiльша пошана. Так само шанували i поля i громадою берегли їх вiд шкоди. Ще до кiнця Другої свiтової вiйни на Лемкiвщинi був неписаний закон: як вiз газда по кам'янистiй дорозi фiру снопiв i згубив кiлька колоскiв, то хто йшов тою дорогою був зобов'язаний пiдняти цi колоски i взята собi, або покласти край дороги щоб їх не топтали. А на Лемкiвщинi вирощували i пшеницю, i жито яре та озиме, голий ярий оркiш, ячмiнь i озимий, чотиригранний, званий ╚"пшаношпа"╩. Подекуди в українськiй лiтературi можна зустрiти твердження, що лемки живилися виключно вiвсяним хлiбом, а це не згiдно з правдою. Тiльки у найвищих горах не родилися пшениця i жито, а таких сiл на Лемкiвшиш було дуже мало. Власне там печено хлiб з вiвса, т. зв. ╚"адзимки"╩, але найчастiше на ярмарках мiняли овес на жито i пшеницю). А з вiвса робили дуже смачну i поживну кеселицю, а останнiм часом навiть пластiвцi. Спецiальний млин був у с. Лосе коло Криницi. 3 ячменю i оркiшу теж пекли хлiб, але додавали картоплю. Такий хлiб, коли свiжий, теж дуже смачний. Всякий звичайний хлiб i книш був квашений. Адзимка i опалок-прiснi.

Previous Page. .Next Page

Index