Child's kingdom

ДИТЯЧЕ ЦАРСТВО

Змалку лемк╕вську дитину батьки привчали до корисно╖ прац╕ на благо цiло╖ родини. Як тiльки дитина навчилася говорити, то зранку i ввечерi була зобов'язана повторяти за родичами слова молитви перед святими иконами, що висiли п╕д повалом (стелею) над хатн╕м столом. Той четвертий кутик лемкiвсько╖ хижi був ╚святая святих, де на кол╕нах молилася ц╕ла родина i де споживала хлiб насущний, на який чесно заробила. Часто п'ятир╕чна дитина мала обов'язок пильнувати на подвiр'╖ маленьких курчат, каченяток, гусенят, що зрештою було ц╕кавим заняттям, кидати кам╕нчиками до нахабних сорок чи ворон, якi сiдали на калениц╕ (зак╕нченн╕ даху) або на плотi i чигали на пташенят. Коли гусенята п╕дростали наст╕льки, що могли вже добре скубати траву, пастушок з кийком в руц╕ заганяв сво╓ стадко (кирдiль) - на рiчку, де в компан╕╖ таких самих пастушк╕в сусiдiв перебував ц╕лими днями до пiзньо╖ осенi. Пастушок мав довгу об╕дню перерву, п╕д час яко╖ мiг поспати, бо вставав зранку зi сходом сонця. Гусей на той час заганяли в спец╕альну загороду або ╕нше господарське прим╕щення. Але головне пас╕ння гусей було по обiдi i треба було ╖х не раз гнати далеко за село на широке розливисько, яке називали ╚кам╕нц╕╩ або в горiшнiй к╕нець села ╚рiчку╩. Пастушки брали зi собою ╚мериндю╩, котру споживали разом при палаючiй ватрi. Але тут маленьк╕ пастушки мали свiй обов'язок стерегти кожну гуску, як око в головi, бо хитр╕ лисиц╕ чатували. Як т╕льки пастушок послаблював увагу - то ввечерi був караний. Найчаст╕ше пастушки д╕лилися на двi групи: д╕вчаток i хлопчик╕в, якi рiзнилися сво╖ми забавами. Дiвчатка робили з р╕зного ганчiр'я ляльки, лiпили з глини книшi i паски i пекли iх на сонц╕. Хлопц╕ ловили рибу i рак╕в, бiгали по урвищах, стр╕ляли з лукiв до ╚ворога╩, бавилися у вiйну, про котру чули вiд батьк╕в. Будували з кам╕ння i галуззя фортец╕ i руйнували ╖x на погибель ворога. ╤нколи об'╓днувалися i всi разом бавилися у весiлля i тодi сп╕вам не було к╕нця. Чи то залежало вiд погоди, чи вiд чогось ╕ншого, але старi люди жартували: ╚Буде ляло, бо гусяре сп╕вають╩. Але не був то звичайний жарт, бо вже зранку справдi падав дощ. Були то щасливi дитяч╕ роки, про котрi з жалем розказу╓мо сво╖м внукам на чужин╕.

Previous Page. .Next Page



Index

Copyright © 1997 Jon W. Madzelan
This Home Page was created on Wednesday, April 09, 1997
Most recent revision Wednesday, January 14, 1998