Lubricant salesman from Losye

МАЗЯР 3 ЛОСЬОГО

Кожний старий лемко, незалежно вiд того, в якiй частин╕ св╕ту дожива╓ свiй вiк, пам'ятае ту голосну мазярську рекламу в звичайно тихому карпатському селi. Коли вже в гори завiтала довгождана яр (весна) i ╚погорили╩ саниц╕, газди витягали з колешень вози, а на ╖x м╕сце ставили сани, санки, копаниц╕ i глаки. В возах м╕няли спрацьованi або зламан╕ частини (обертн╕, кланиц╕, свори, дишлi, сниц╕) i осi мастили коломазьом, щоб вони не стирались, не скрип╕ли i щоб вiз легко ╖здив. Звичайно, кожний газда мусiв мати щонайменше два вози: легкий до щоденного вжитку i тяжкий до перевезення тягарiв. Бiльш заможн╕ мали мистецьки зроблен╕ i мальован╕ вози, т. зв. ╚"васанки"╩ або брички, котрими ╖здили на ярмарки, вiдпусти, к╓рмешi, весiлля, до вiддалено╖ церкви. Такий вiзок, запряжений парою коней, вмiщав четверо пасажирiв, а при потребi нав╕ть в╕сьмох. Вiд непам'ятних часiв коломазь доставляли лемк╕вським газдам (i не тiльки) лосянськ╕ мазяри, котрi ╓дин╕ знали то ремесло. Тому горлицьке Лосе мало славу найбагатшого села на Лемк╕вщин╕. Л╕си i поля нiчим не вiдрiзнялися вiд навколишн╕х, але забудова була злачно багатшою. Жителi села говiркою не вiдрiзнялися вiд решти лемкiв, але одягом були ц╕лком ведм╕нн╕. Мужчини i ж╕нки носили виключно фабричну одежу, тому на ярмарку чи вiдпустi ╖х можна було в╕дразу вп╕знати по панському вбранн╕, хоча за власною модою. В будень лосянин-мазяр, котрий в бочках развозив по селах коломазь i час вiд часу голосно вигукував: ╚"Мази-мази, коломази, купте мази!"╩ був убраний в струксове вбрання, високу баранячу шапку, високi чорн╕ чеботи, а взимi - в довгий чорний плащ на хутрi. Кон╕ мав висок╕, добро╖ англiйсько╖ породи. Мазь продавали за грош╕, або м╕няли на збiжжя, котре продавали з зар╕бком. ╥х добрий товар був знаний не тiльки в Галичин╕, але и в Угорщин╕, Сiлез╕╖, Прусс╕╖, Бiлорусi, Укра╖нi. Декотрi лосяни як ви╖жджали ранньою весною, то поверталися додому аж п╕д зиму. Дуже рiдко лосяни покидали сво╓ село назавжди для зароб╕тку, також не приженювалися до чужих сiл. Важко було i чужому ╚"вженитись"╩ в ╖x горду громаду. Лосяни хитрiстю значно перевищили решту лемк╕в, як починалося переселения вони розбiглися по свiтi нiбито за бизнесом, а як минула загроза першими повернулися в рiднi хати. Мав я пагоду познайомитися зi славним лосянином Яковом Дудрою, добре знаним у наш╕й лiтературi. Часто його поетичн╕ твори друкувалися в ╚"Нашому словi"╩ на ╚"Лемкiвськiй сторiнцi"╩, в яких в╕н як справжн╕й мазяр оспiвав долю i недолю свого мазярського покол╕ння i нашо╖ лемкiвсько╖ культури.

Previous Page. .Next Page



Index

Copyright © 1997 Jon W. Madzelan
This Home Page was created on Wednesday, April 09, 1997
Most recent revision Wednesday, January 14, 1998